"Учитель – це покликання, учительство – це служіння, а не праця. Тому вчитель має працювати не ради заробітку, не для виживання чи прожитку, а для виконання своєї місії на землі. Тому ідеальний учитель - це такий, для якого вчительство - сенс життя. Його вища користь - бути затребуваним, бажати й уміти віддаватись процесу, не очікуючи нічого натомість.

    Справа вчителя – учити, а справа суспільства – дати вчителю гідні кошти для існування. І більше не будемо до цього повертатись. Ідеальний учитель ніколи не є найяскравішим. Він узагалі не повинен бути яскравим, бо він тільки передає через себе послання учню. Ідеальний учитель не може бути взагалі, він може бути для конкретної людини. І для кожної людини образ цей розрізнений, причому розрізняється цей образ і в різні періоди життя окремої людини. Але все ж таки ідеальний учитель  в потрібний момент дає поштовх до розвитку, це той, хто примушує бути уважним, активним, живим. 

   Ідеальний учитель розуміє, що він не вставить учню свій мозок і не проживе за учня його життя, а тому доблесть учителя – зробити учня самостійним, відповідальним, стійким до життєвих випробувань. Він покаже цінність кожної дитини. Він проявить її цікавість і потрібність, а значить – розів'є індивідуаальні якості учня, задає напрямок розвитку, але враховує властивості дитини. Учитель обов'язково повинен знати дитячу психологію, розуміти душу дитини і вміти ставити собі запитання: «А чи завжди я правий?» Якщо вчитель байдужий до внутрішнього світу дитини, до її переживань, йому не місце в школі, інституті чи в іншихз закладах, навіть якщо він чудово знає свій предмет.""